При поділі спільної сумісної власності подружжя зобов’язання між чоловіком і дружиною не розподіляються, а враховуються. При цьому суд не має повноважень втручатися в господарську діяльність юридичної особи, встановлюючи за сторонами в рівних частках виконання обов’язку за кредитним договором.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області, задоволено позовні вимоги Особи 1 про поділ спільних зобов’язань подружжя.
Вказаним вердиктом визнано за колишнім подружжям у рівних частках виконання обов’язків за кредитним договором, який було укладено між позивачем та ПАТ «ОТП Банк». Стягнуто з Особи 1 на користь позивача 1/2 частину сплачених коштів за вказаним договором у розмірі 99417 грн. 27 коп., 1/2 частину сплачених страхових внесків за договором страхування майна, який було укладено між Особою 1 та ПАТ «Страхова група «ТАС», у розмірі 412 грн. 25 коп.
Суд першої інстанції виходив із того, що придбання нерухомого майна за рахунок кредитних коштів було здійснено позивачем в інтересах сім’ї. Оскільки кредит отримано під час шлюбу, то він є спільним боргом подружжя. Тому, крім поділу спільної квартири, поділу підлягають і борги.
Переглядаючи рішення, суд касаційної інстанції не погодився з такими висновками з таких підстав.
Частиною 4 ст.65 Сімейного кодексу визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Із роз’яснень Пленуму Верховного Суду в пп.23, 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що при поділі спільної сумісної власності зобов’язання між подружжям не розподіляються, а враховуються. Встановлюючи за сторонами в рівних частках виконання обов’язку за кредитним договором, суд фактично втрутився в господарську діяльність банку та змінив умови договору, укладеного між ним та Особою 1. При цьому не врахував позицію самого банку стосовно такої зміни та те, що відповідач у цій справі набула солідарного обов’язку відповідати за невиконання позивачем умов кредитного договору в повному обсязі на підставі договору поруки.
_03_03.png)
