25 січня 2018 року Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 501/2482/15-ц про визнання незаконними переведення і звільнення працівника без згоди профспілкової організації.
Верховний Суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції та залишив касаційну скаргу Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» без задоволення.
Зокрема, суд касаційної інстанції керувався наступним: відповідно до ч. 1, 7 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно ч. 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Верховний Суд також послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 № 6-703цс15: суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І тільки в разі відсутності в рішенні правового обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення працівника, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, а таке вивільнення є законним при дотриманні інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищезазначеного висновку випливає, що, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності або відсутності ознак обґрунтованості.
З огляду на, що в зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватися судом, керуючись загальними принципами права і принципами цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ГК України, статті 1, 213 ЦПК України) і лексичним значенням (тлумаченням) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути досить, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами".
Ознайомитись з рішенням Верховного Суду можливо за посиланням.
_03_03.png)
