КЦС у складі ВС у своїй постанові від 16 січня 2018 року зазначив, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановленому виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, задовольняючи скаргу стягувача, суд першої інстанції правильно виходив із того, що державним виконавцем не були проведені усі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом міста Одеси 25 травня 2015 року, про зобов’язання боржника знести за власний рахунок самочинно зведеної прибудови, тому такі дії державного виконавця є неправомірними. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 14 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, і ст. 18 ЦПК України виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/71666815
_03_03.png)
